Коли ми заглядаємо в церковні святці на одинадцяте березня, то відразу бачимо, як сильно розходяться звички тих, хто тримається дідівських правил, і тих, хто вже перейшов на оновлений графік. За старим стилем цей день присвячений святителю Порфирію — чоловікові, який колись насадив християнську віру там, де панувало суворе язичництво. У народі цей день завжди чекали з особливим острахом. Бо березень — місяць примхливий: зранку може сонечко пригріти. А пообіді так завіє, що й дороги не знайдеш. Це час, коли віряни не просто згадують імена святих у молитві, а ще й пильно стежать за небом. Намагаючись вгадати, чи скоро прийде справжнє весняне тепло і чи не вимерзне посіяна рання городина.
Який сьогодні празник церковний по старому календарю?
Ті, хто сьогодні відкриває календар за старим стилем, насамперед згадують святителя Порфирія. Це був чоловік залізної волі. Уявіть собі: він прожив у єгипетській пустелі багато років, виснажуючи себе постом, аж поки хвороба не змусила його піти до Єрусалима. Там, за переказами, йому явився сам Господь і зцілив його. Згодом Порфирія поставили єпископом у Газі. Місцеві язичники його терпіти не могли, постійно чинили перепони, але святий зміг не просто вистояти, а й повністю очистити місто від ідолів. Саме за його молитвами під час страшної посухи пішов дощ, що змусило багатьох людей повірити в Христа.
Окрім Порфирія, цей день позначений пам’яттю про двох Севастіанів. Один із них — преподобний Севастіан Пошехонський, який заснував монастир у дрімучих лісах на річці Сохоті. Він жив у такій бідності та тиші, про яку сучасній людині навіть подумати важко. Інший же — мученик Севастіан, якого згадують як воїна, що не злякався катувань за свою віру. У народі Порфирія називали «пізнім», бо попри весняне сонце, справжні морози ще могли повернутися. Казали: «Порфирій підштовхує, та березень за ніс щипає». Цього дня старші люди радили не поспішати з посівами, бо земля ще могла «обманути» теплом, яке насправді було оманливим.
11 березня свято за новим календарем
За новим стилем одинадцяте березня присвячене постаті величезного масштабу. Святителю Софронію, патріарху Єрусалимському. Це був справжній вчений свого часу. Він не лише керував церквою в дуже важкі часи арабських завоювань, а й залишив по собі безліч молитов та піснеспівів, які ми й досі чуємо в храмах. Його часто називають «солодкоголосим», бо його слова мали особливу силу заспокоювати збентежені душі. Поруч із ним згадують і нашого київського святого — Софронія затвірника Печерського. Цей чоловік обрав для себе шлях повної самотності в лаврських печерах, де проводив дні й ночі в молитві, носячи на собі важкі залізні ланцюги (вериги) для вгамування плоті.
Також сьогодні вшановують святителя Євфимія, архієпископа Новгородського, який прославився як великий будівничий храмів та заступник бідних. А для киян та мешканців передмістя особливим є ім’я преподобного Олексія Голосіївського. Це був старець, до якого на межі XIX та XX століть люди йшли пішки за сотні кілометрів, аби просто почути слово поради. Кажуть, що він мав дар бачити людське серце наскрізь. Але ніколи нікого не засуджував, а лише з любов’ю наставляв на правильну дорогу. Тож цей день за новим стилем — це свято мудрості, відлюдництва та безмежного милосердя, яке проявлялося як у великих патріархах, так і в простих київських ченцях.
Читайте також: День ангела Христини 2026: календар іменин та значення імені
Хто святкує іменини 11 березня
Одинадцятого березня небесного заступника мають чимало чоловіків. Якщо дивитися на імена за обома календарями, то сьогодні справжній «чоловічий день». Найперше вітання приймають ті, хто носить ім’я Порфирій — на честь святителя, про якого ми згадували раніше. Також іменинниками є Севастіани. Це ім’я зустрічається не так часто, як колись, але воно має дуже сильну енергетику, бо означає «величний» або «шанований». Не забудьте привітати знайомих на ім’я Софроній та Олексій. Олексіїв в Україні завжди було багато, і сьогодні для них — чудовий привід згадати свого покровителя, Олексія Голосіївського.
Крім того, за церковними списками, до цієї дати також відносять іменини Миколая, Михайла, Петра та Івана. У народі казали, що іменини — це не про застілля, а про те, щоб «душа з ангелом погомоніла». Тож якщо у вас є друзі чи родичі з цими іменами, простого щирого побажання здоров’я та «тихої долі» буде цілком достатньо. Головне — пам’ятати, що ангел-охоронець найбільше радіє, коли людина робить бодай маленьку добру справу в свій особливий день.
