5 вересня – празник Луппа, Ікона Подільської Богородиці, Захарія та Єлизавета. Іменини, самоси, благодійність – що в цей день святкуємо? Традиції та історії.
5 вересня по старому календарю: свята, що йдуть до серця
Ранок 5 вересня 2025 року. У Кам’янці-Подільському храм на Замковій повен, на базарах Вінниці торгують медом, а в київських кафе печуть трикутні самоси. За старим юліанським календарем – це день Луппа Солунського й Ікони Подільської Богородиці. За новим – Захарії та Єлизавети. А ще – Всесвітній день самос, братів і сестер, Міжнародний день благодійності. Чому цей день гудить на повну? Розповідаємо, як віра, смак і добро змішалися в один день.
Що сьогодні за свято в Україні церковне?
5 вересня – день, коли церква молиться, а люди згадують про вічне. За старим стилем – празник Луппа Солунського та Ікони Подільської Богородиці. За новим – Захарія та Єлизавета. У храмах від Полтави до Львова запалюють свічки, моляться за мир.
«У нас на селі 5 вересня – це свято врожаю, усі до церкви, а потім за стіл», – сміється тітка Марія з Хмельниччини. У 2025-му, коли війна ще триває, ці празники – наче ковток надії.
5 вересня по старому календарю
За юліанським календарем 5 вересня – день, коли згадують Луппа Солунського та моляться перед Іконою Подільської Богородиці. Це час подяки за врожай і захисту від бід. У селах Поділля кажуть: «На Луппа прохолодно, але серце гріє». Додаються світські свята: самоси, брати й сестри, благодійність.
«На базарі в Чернівцях 5 вересня гомін – мед, яблука, усі теревенять», – ділиться продавчиня Олена. Це день, коли віра й життя йдуть поруч.
Хто такий святий Лупп Солунський?
Лупп Солунський – мученик III століття із Солуні. Слуга святого Димитрія, він не зрікся віри, коли господаря стратили. Луппа катували, але він стояв до кінця. «Це про те, як триматися за правду», – каже отець Іван із Тернополя.
У церквах Галичини Луппа вважають покровителем селян. «Мій дід казав: Лупп допомагає, якщо працюєш чесно», – згадує Василь із Черкас. У храмах цього дня моляться за силу духу.
Ікона Подільської Божої Матері: історія
Ікона Подільської Божої Матері – святиня XVI століття з села Борщівка на Поділлі. За легендою, вона врятувала село від ворогів. Образ Богородиці з дитям – символ захисту. «Коли стою перед іконою, ніби дім рідний згадую», – ділиться Оксана з Вінниці.
У храмах 5 вересня моляться за родини, Україну. Ікона – як оберіг, що захищає в скрутні часи.
5 вересня за новим церковним календарем: хто такий пророк Захарія та його дружина Єлизавета
За новим стилем 5 вересня – день Захарії та Єлизавети, батьків Івана Хрестителя. Захарія, священник у Єрусалимі, не повірив ангелу про сина – і втратив мову до його народження. Єлизавета, сестра Анни, чекала дива довгі роки.
«Їхня історія – це про віру попри все», – каже отець Михайло з Одеси. У церквах моляться за бездітні пари. Це день надії й терпіння.
Хто святкує іменини 5 вересня?
5 вересня – день ангела для Захара, Єлизавети, Івана, Миколи, Павла, Єфрема, Федора. Захар – «Бог пам’ятає», Єлизавета – «Бог моя клятва». «Мій Захарчик святкує 5-го, завжди коровай печемо», – радіє мама Світлана з Дніпра. Іменинники отримують квіти, обійми. У селах досі співають за столом, вітаючи іменинників.
Всесвітній день пиріжків «самоса»
Всесвітній день пиріжків «самоса» – смачне свято 5 вересня. Самоси – трикутні пиріжки з X століття, із м’ясом, овочами чи сиром. У 2025-му їх смажать у кафе Києва, Львова, Харкова. «Наші самоси – як вареники, тільки з перцем», – сміється кухар Тарас із Запоріжжя.
Свято об’єднує: у ресторанах влаштовують дегустації, вдома пробують рецепти. Це день, коли їжа стає радістю.
Всесвітній день братів і сестер
Всесвітній день братів і сестер 5 вересня – про сімейне тепло. У 2025-му, коли війна розлучає рідних, це свято чіпляє. «Моя сестра далеко, але 5 вересня ми завжди телефонуємо», – каже Анна з Чернігова.
Люди дзвонять, пишуть, обіймають. Це день, коли нагадують: сім’я – це сила.
Міжнародний день благодійності
Міжнародний день благодійності 5 вересня – пам’ять про Матір Терезу. У 2025-му в Україні волонтери збирають на ЗСУ, допомагають дітям. «Переказав трохи, але відчув, що причетний», – ділиться студент Роман із Києва.
Це день, коли кожен може додати краплю добра – від пожертви до посмішки.
