Крапельний полив на наших городах чи грядках давно перестав бути якоюсь розкішшю чи модним експериментом. Останні роки клімат так притиснув посухами, а вода в криницях та свердловинах так уходить, що без прямого поливу нормального врожаю вже не виростиш. Господарі масово переходять на стрічку. Але давайте чесно: хороша, якісна стрічка зараз коштує чималих грошей, і викидати її щороку — це просто розкіш для гаманця. Саме це бережне ставлення й підштовхує кожного розумного хазяїна вчасно та правильно провести консервацію крапельної стрічки на зиму, щоб вона послужила ще й наступного сезону, а не пішла на смітник.
Коли збирати полив та чи варто рятувати будь-яку стрічку
Головне правило осені — не чекати перших заморозків. Роботи починають одразу після збору врожаю, у сухий та теплий день.
Товщину стінки крапельної стрічки маркують у мілсах (mils — це міжнародна одиниця вимірювання, де 1 mil дорівнює приблизно 0.025 мм). Перш ніж витрачати час на промивку та скручування, огляньте лінію і тверезо оцініть її стан залежно від маркування:
- Тонкостінна стрічка на 5–6 mils (товщина стінки всього 0.12–0.15 мм). Це розхідний матеріал на 1–2 сезони. Якщо за літо вона перетворилася на «сито», має десятки пошкоджень від сапки, птахів чи жуків і вся заліплена ремонтними фітингами — відправте її на утилізацію. Час на її латання коштує дорожче за нову бухту.
- Щілинна та емітерна стрічка на 7–8 mils (товщина стінки 0.18–0.20 мм). При дбайливому ставленні витримує 3–4 сезони. Її промивати й ховати на зиму потрібно обов’язково.
- Багаторічна крапельна трубка на 12–15 mils (товщина стінки 0.30–0.38 мм) та сліпа трубка. Це капітальні вкладення на 5–7 років. Консервація для неї — залізне правило.
Як правильно промити крапельну стрічку від мулу та солей
Промивати систему краще на грядці, поки вона ще розкладена і підключена до магістралі. Та це не завжди получається, так як ще не зібраний урожай городини. Тож пропонується два варіанти:
- Варіант 1. Город уже чистий. Якщо картопля чи морква вже викопані, або це ділянка після ранньої зелені чи квасолі, промивку роблять прямо на місці. Земля суха, вода швидко всотається, і болота не буде.
- Варіант 2. Стрічка заважає збору врожаю. Якщо трубка чи стрічка лежить у гребенях картоплі, між кущами пізніх томатів чи коренеплодами, промивати її на грядці — це зробити собі ковзанку й місити грязюку під час копання. У такому разі лінію акуратно від’єднують і відтягують на край огороду (на межу, траву чи доріжку). Головне — не скручувати її в тугі бабини, а розкласти вільно вздовж паркану, підключити до шланга й промити вже там, на сухому місці.
Першим ділом зганяють механічний бруд та осад. Відкривають усі заглушки або розв’язують вузли на кінцях ліній. Пускають воду під нормальним робочим тиском — десь біля однієї атмосфери. Чекають пару хвилин, поки з відкритих кінців замість каламутного мулу не потече абсолютно чиста, прозора вода.
Якщо за літо ви активно підгодовували городину через краплю або ж вода у вашій криниці жорстка і дає білий наліт на чайнику, емітери треба обов’язково промити від солей. Для цього у систему заливають розчин лимонної кислоти — приблизно п’ятдесят-сто грамів на відро води. Цей розчин залишають у стрічці на дві години, щоб кислота розчинила вапняний камінь всередині тонких лабіринтів. Після такої паузи систему ще раз добре проганяють чистою водою.
Важливий агрономічний нюанс: лимонна кислота підвищує кислотність ґрунту. Якщо щороку зливати кислий розчин в одне й те саме місце прямо під майбутні грядки, можна закислити землю, і чутливі культури на зразок буряка чи капусти перестануть давати нормальний врожай. Тому промивку краще робити на краю городу, дренажний злив зробити на задернену стежку. Після кислоти обов’язково пролийте місце зливу чистою водою, щоб розбавити її в землі. Восени притрусіть деревним попелом для нейтралізації.
Продувка компресором та вигонка води
Залишати воду всередині емітерів на зиму не можна: при перших морозах вона перетвориться на лід і розриває тонкі пластикові лабіринти. Але вигнати воду з мікроскопічних отворів самопливом не вийде через поверхневий натяг.
Найшвидший спосіб — продувка повітрям. Для цього використовують гаражний або автомобільний компресор, підключений до магістральної труби через перехідник.
Проте тут є суворі практичні обмеження:
- Тиск повітря. Повітря — це не вода, воно стискається і дає різкий удар. Якщо на редукторі компресора виставити більше однієї атмосфери (1 бар), тонкостінну стрічку на 6 або 8 mils (0.15–0.20 мм) просто зірве зі старт-конекторів або розірве в найслабшому місці. Тиск тримають строго в межах 0.8–1 бара і продувають доти, доки з емітерів не припинить виходити туманна морось.
- Відсутність електрики. На віддалених огородах чи фазендах 220 вольт є не завжди, а слабкий автомобільний компресор від акумулятора може довго нагнітати потрібний об’єм повітря.
Якщо компресора немає або немає світла, використовують «дідівський», але надійний ручний метод: від’єднану від магістралі стрічку піднімають над головою і проходять уздовж усієї лінії від початку до кінця, даючи воді вільно стекти через відкритий край. Для жорстких тубулярних трубок лінію просто піднімають під кутом, зганяючи залишки за течією.
Головний нюанс після продувки чи згону — дати час на стікання та сушку. Ніколи не скручуйте стрічку відразу після процедури. Залиште її розкладеною на сухій траві, доріжці чи на паркані хоча б на пару годин (а краще на пів дня у суху вітряну погоду). Вся залишкова волога, яку не видуло повітрям, повинна природно випаруватися і стекти з відкритих кінців. Тільки повністю суха зсередини стрічка гарантовано перезимує без пошкоджень.
Як змотувати крапельної стрічки на зберігання
Після того як стрічка промита, очищена від солей, продута та повністю висушена, переходимо до змотування.
Усі роботи проводять тільки в теплий день. На холоді поліетилен дубіє та втрачає еластичність: будь-який залом при скручуванні дасть мікротріщину, яка навесні перетвориться на свищ.
При демонтажі від магістралі розкручуйте затискні гайки на фітингах повністю. Не виривайте стрічку силою, щоб не деформувати посадочні місця.
Не скручуйте стрічку в тугі, малі рулони. На місцях гострих перегинів пластик за зиму деформується і навесні трісне під тиском.
Як правильно зібрати стрічку залежно від її типу:
- Змотування у вільну бухту (діаметром 50–60 см). Найкраще підходить для щілинних та емітерних стрічок середньої товщини на 6–8 mils (0.15–0.20 мм). Вони достатньо гнучкі, щоб м’яко лягати в кільця, і не потребують додаткових каркасів.
- Намотування на котушку або барабан. Ідеально для найтонших стрічок на 5–6 mils (0.12–0.15 мм) та великої довжини (від 100 метрів). Рівномірна намотка на круглу котушку береже тонкий поліетилен від випадкових перегинів.
- Скручування широкими кільцями (до 1 метра) або укладання «вісімкою». Використовують для багаторічних товстостінних стрічок на 12–15 mils (0.30–0.38 мм) та сліпих крапельних трубок. Цей матеріал жорсткий, має сильну «пам’ять» і на малій котушці буде закручуватися в петлі.
- Маркування. Підв’яжіть бирку з довжиною або назвою грядки («Морква — 20 м»), щоб навесні не перемірювати лінії наново.
Читайте також: Крапельна стрічка чи крапельна трубка — що вибрати для вашої ділянки.
Де та як зберігати скручену стрічку взимку
Сухі, правильно скручені та промарковані бухти захищають від трьох чинників:
1. Температурний режим
- Тонкостінні стрічки на 5–6 mils (0.12–0.15 мм). Зберігають тільки при плюсовій температурі у сухому приміщенні. На морозі тонкий пластик руйнується.
- Товсті стрічки та сліпі трубки на 8–15 mils (від 0.20 до 0.38 мм). Краще переносять мінус, але не ризикуйте. Замерзла бухта на морозі від випадкового удару, падіння чи притискання важким предметом одразу трісне.
2. Захист від ультрафіолету Сонце руйнує поліетилен навіть узимку. Не залишайте бухти під відкритим навісом чи під прозорим шифером. Зберігайте в темному місці.
3. Захист від мишей та щурів Гризуни прогризають скручену стрічку наскрізь для гнізд.
- Не кладіть бухти на підлогу чи землю в сараї.
- Підвішуйте їх на гачки під стелею.
- Якщо підвісити немає змоги — складайте у щільно закриті пластикові бочки або металеві баки.
