Ми часто сприймаємо державні свята як просто вихідні або офіційні урочистості, але День Соборності стоїть окремо. Це свято — про подолання внутрішніх кордонів, які роками малювали на нашій мапі чужі імперії. У 2026 році поняття єдності вже не здається абстракцією з підручника; воно відчувається на дотик через волонтерські ланцюжки, спільний опір і розуміння того, що без соборності немає свободи.
Читайте також: Зимова аптечка 2026: препарати для підтримки імунітету та захисту від холодового стресу
Що означає День Соборності в Україні?
Якщо відкинути пафос, то соборність — це цілісність. Не просто відсутність митниць між областями, а спільний культурний та політичний простір. Для українців це свято означає, що немає «східняків» чи «западенців» у тому сенсі, який намагалася нав’язати пропаганда.
Це про право бути собою на своїй землі, від Чопа до Ізвариного. Соборність сьогодні — це живий організм. Коли болить в одному регіоні, відгукується в кожному іншому. Це усвідомлення того, що Україна єдина у своєму розмаїтті, і саме в цьому її найбільша сила перед будь-яким ворогом.
Що відбулося 22 січня 1919 року?
Того морозного дня Київ був охоплений не просто холодом, а передчуттям великої події. На Софійському майдані тисячі людей стали свідками проголошення Акта Злуки. Це був юридичний і фактичний союз двох молодих держав. Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Важливо розуміти контекст: на той момент Україна щойно вирвалася з лещат двох імперій, що розвалилися. Лідери республік змогли переступити через власні амбіції та політичні розбіжності заради однієї мети. Хоча через зовнішню агресію тодішню соборність не вдалося втримати на десятиліття, сам факт підписання документа створив юридичний прецедент. Саме на нього спиралися державники кінця XX століття, коли відновлювали незалежність.
Коли і за яких обставин відновлено святкування Дня Соборності?
Радянська влада десятиліттями намагалася стерти 22 січня з народної пам’яті. Про Акт Злуки мовчали в газетах і школах, але не вдома. Справжнє відродження почалося знизу, від самих людей.
Найпотужнішим сигналом став 1990 рік. Тоді, ще за існування СРСР, українці створили неймовірний «живий ланцюг». Мільйони людей, тримаючись за руки, з’єднали Київ та Львів. Це була демонстрація того, що дух єдності нікуди не зник. Офіційно ж свято було встановлено указом президента лише у 1999 році. З того часу воно переживало різні трансформації, але сенс залишався незмінним — підкреслення того, що Україна ніколи не була і не буде поділеною.
Хто був ініціатором ідеї соборності України?
За кожною історичною подією стоять особистості. Ідея об’єднання не належала комусь одному, це був колективний інтелектуальний штурм цілого покоління.
1. Микола Міхновський. Саме він ще на зламі століть почав голосно говорити про «Україну для українців» у сенсі політичної незалежності та територіальної єдності.
2. Михайло Грушевський. Працював над формуванням національної ідентичності. Підготував ґрунт для того, щоб жителі Галичини та Придніпров’я відчули себе одним народом.
3. Володимир Винниченко та Симон Петлюра. Як керівники УНР, вони вели складні переговори з делегацією ЗУНР.
4. Євген Петрушевич. Лідер західноукраїнських земель, який розумів, що без об’єднання з великою Україною втримати незалежність у Галичині буде неможливо.
Читайте також: День Ангела Оксани: історія та традиції святкування
Жива традиція, що не згасає
Сьогодні День Соборності — це не лише квіти до пам’ятників. Це день, коли в соцмережах з’являються тисячі постів про спільні коріння. А в містах (де дозволяє безпекова ситуація) люди знову виходять на мости, щоб символічно з’єднати береги Дніпра. У 2026 році ми святкуємо цей день з чітким розумінням. Єдність — це те, що рятує життя. Це наша броня, яку неможливо пробити, поки ми тримаємося за руки.
