Класифікація чаю, або види чаїв: чорні, китайські, тайські

Усі справжні чаї, від найсвітлішого білого до найтемнішого пуеру, походять з однієї рослини – камелії китайської. Вся різниця, яку ми відчуваємо у смаку, кольорі та ароматі, залежить від того, як це листя обробляли. Головний процес тут – це ферментація. Або, кажучи простіше, окислення. Тобто миттєво зупинили процес, чи дозволили йому йти довго. Розуміння цієї класифікації дозволить вам вибирати ідеальний напій для кожного моменту. А не просто купувати те, що звикли.

Читайте також: Який чай корисний для підшлункової залози

Основні категорії чаю

Ключовим фактором, що визначає приналежність чаю до тієї чи іншої групи, є ступінь окислення (ферментації) листя.

Ось ці шість головних груп. Розташовані від найменш до найбільш окислених:

1.          Білий чай (мінімум обробки).

2.          Зелений чай (окислення зупинено одразу).

3.          Жовтий чай (рідкісний, легка млява ферментація).

4.          Улун (частково ферментований, широкий діапазон).

5.          Чорний чай (повністю ферментований).

6.          Пуер (постферментований, додаткове старіння).

Чорний чай: звична класика з червоною душею

Чорний чай — це те, що ми найчастіше п’ємо, особливо зранку. Його головна риса — повна, стовідсоткова ферментація. Це робить настій міцним, терпким і насичено-темним.

Процес його створення досить простий, але потребує точності:

1.          Зав’ялення: листя розкладають на кілька годин, щоб воно втратило частину вологи і стало м’яким, як шкіра.

2.          Скручування: листя інтенсивно мнуть або скручують. Це дуже важливо, бо так руйнуються клітини і виділяється сік, який, контактуючи з киснем, починає окислення.

3.          Ферментація: листя залишають у прохолодному, вологому приміщенні на кілька годин. Саме тут воно набуває свого мідного кольору, а його смак стає глибоким.

4.          Сушіння: процес швидко зупиняють гарячим повітрям, щоб зафіксувати смак і аромат.

Факт із Китаю: якщо ви попросите в Китаї “чорний чай”, вам можуть подати пуер. А от звичний нам напій вони називають “хун ча” – червоний чай. Назва пішла від кольору готового настою, який має гарний червоно-коричневий відтінок.

Зелений та білий: природна свіжість

Ці два види – майже “сирі” продукти. Вони проходять мінімальну обробку. Що дозволяє зберегти в листі максимум природних компонентів і надає їм свіжий, трав’янистий смак.

Зелений чай

Головний секрет зеленого чаю – це миттєва зупинка окислення. Щойно листя зібрали, його швидко нагрівають (просмажують у котлах або обробляють парою). Це руйнує ферменти, які відповідають за окислення. Завдяки цьому чай залишається зеленим. А настій має світло-жовтий або зеленкуватий колір. Важливо: ніколи не заливайте зелений чай окропом. Щоб не зробити його гірким.

Білий чай

Це справжній чайний делікатес. Для його виробництва беруть лише наймолодші, ще не розкриті бруньки (тіпси) та перше листя. Вони вкриті ніжним сріблястим пушком. Білий чай майже не обробляють: його просто зав’ялюють і сушать. Окислення відбувається само по собі під час сушіння, але є мінімальним. Тому білий чай має дуже легкий, ніжний і солодкуватий смак.

Улун: китайські та тайські напівферментовані шедеври

Улун – це справжній хамелеон у світі чаю. Його ще називають напівферментованим, оскільки ступінь окислення може бути будь-яким – від легких 15% (майже як зелений) до важких 80% (майже як чорний). Це дає неймовірний діапазон смаків, від квіткових і кремових до деревних і мінеральних.

Особливість обробки

Ключова відмінність улунів – нерівномірна ферментація. Листя струшують у бамбукових кошиках. Це призводить до того, що краї листка пошкоджуються й окислюються, а середина залишається майже зеленою.

Регіональні особливості

•            Китайські світлі улуни (Тайвань, Фуцзянь): класичний приклад – Те Гуань Інь. Вони запам’ятовуються квітковим ароматом і солодким, вершковим смаком.

•            Тайські улуни: Таїланд взяв на озброєння тайванські технології. Вони виробляють дуже якісні улуни, часто з яскраво вираженою молочною чи вершковою нотою (як Золотий Квіт Улун). Це результат роботи з певними сортами куща і специфічного методу обробки, а не ароматизаторів.

Пуер: єдиний чай, який треба старіти

Пуер – це єдина категорія, яка виділяється окремо, бо вона проходить етап постферментації. Тобто його обробляють, скручують, сушать, а потім або дають йому лежати і старіти природним шляхом, або прискорюють цей процес.

Саме старіння, за участю мікроорганізмів, надає пуеру його фірмовий землістий, деревно-горіховий смак.

1.          Шен Пуер (сирий): старіє природно. Чим він старший, тим цінніший і м’якший. Молодий шен може бути різким.

2.          Шу Пуер (готовий): його спеціально “доводять” за допомогою вологого скиртування. Він одразу має темний колір і класичний “землистий” смак і готовий до пиття.

Читайте також: Чим корисний зелений чай з лимоном для жінок: Користь і секрети щоденного вживання

Як правильно заварювати для найкращого смаку

Щоб отримати максимум факту і смаку, дотримуйтесь температурного режиму.

•            Завжди використовуйте чисту, м’яку воду. Хлор або накип убивають тонкий аромат.

•            Ніколи не залишайте чай заварюватися надто довго, інакше він стане надто терпким.