Якщо ви шукаєте на подвір’я не просто чергову птицю, а справжню окрасу, яка ще й засипле вас яйцями, то кури-далматинці — саме те, що треба. У народі їх так прозвали за чудернацьке плямисте пір’ячко, хоча офіційно це наша рідна Борківська барвиста. Це не якась випещена заморська порода, а витривала роботяща курка, яку вивели спеціально під наші умови. Вони не бояться ні морозу, ні вітру, а несуться так, що сусіди заздритимуть. Далі розберемо по поличках, як дати раду цим «зозулястим» і зробити так, щоб вони почувалися як королеви.
Читайте також: Кури Ла Флеш: елегантність елітної французької породи
Опис породи курей далматинець: екстер’єр та продуктивність
На вигляд ці кури — справжні франти. По білому пір’ю ніби хтось чорнилом набризкав — звідси й назва. Самі по собі вони невеликі, але дуже рухливі й збиті. Гребінь у них горить червоним, хвости пишні, а око — гостре. Що важливо для господаря, так це їхня працьовитість.
Давайте по суті, що вони дають:
Яйця: За рік витягнете з гнізда 250–270 штук. Це дуже пристойний результат для домашньої курки.
Вага яйця: Не дрібні, десь по 55–60 грамів, колір мають приємний, кремовий.
М’ясо: Хоч це і яєчна порода, але півники ростуть до 2,8 кіло, тож і на борщ, і на печеню вистачить. Починають вони звітуватися по яйцю вже у 4,5-5 місяців — тільки встигайте збирати.
Чим годувати курей далматинців для високої несучості
Тут ніяких премудростей немає, але «далматинці» люблять, щоб у кормушці було густо. Якщо хочете повне гніздо, не тримайте їх на одній лише кукурудзі. Їм потрібен білок і «вітамінка». Зернова мішанка з пшениці, вівса та макухи — це основа.
Взимку, коли трави немає, не лінуйтеся дати їм тертого буряка, гарбуза або сінної трухи. Дуже поважають вони пророщене зерно — це для них як найкращі ліки. І не забувайте за камінь: товчена черепашка чи стара штукатурка мають стояти в кутку завжди. Якщо курка почне нести «литі» яйця (без шкаралупи), значить, заборгували ви їй кальцію, треба терміново виправляти.
Особливості утримання курей породи далматинець у домашніх умовах
Далматинці — птиця волелюбна. Замикати їх у тісні клітки — то тільки переводити породу. Їм треба десь попорпатися, побігати, черв’ячка якого знайти. Тому вигул має бути обов’язково.
У самому курнику має бути сухо і без протягів. Холод вони тримають добре, але якщо в приміщенні буде нижче +10, несучість впаде — курка почне гріти себе, а не яйце.
Світло: Зимою доточуйте день лампою, щоб було хоча б годин 14 світла.
Повітря: Якщо в носа б’є аміак — відкривайте кватирку, бо птиця зачхне.
Паркан: Оце важливо! Ці кури літають як горобці. Півтораметрова сітка для них не перепона, тож або крийте вольєр зверху, або робіть огорожу вищою.
Як розводити курей далматинців: Інкубація та догляд за курчатами
Майте на увазі: квочки з них так собі. Селекціонери вивели в них інстинкт насиджування, щоб вони тільки про яйця думали. Тому без інкубатора не обійтися. Зате курчата лупляться міцні, як горішки.
Малеча росте швидко. Спочатку вони такі собі сіренькі пухнастики, а вже як почнуть линяти — отоді й вилізе те саме плямисте перо. Годуйте їх спочатку меленим кукурудзяним пшоном з яйцем, а потім переходьте на добрий комбікорм, щоб кістяк був міцний.
Читайте також: Кокцидіоз у курей: симптоми, лікування та препарати
Переваги та недоліки породи Борківська барвиста
Якщо коротко підбити підсумок, то «далматинці» — це золота середина. Плюси: їдять небагато, несуться справно, не хворіють на кожному кроці й не лізуть у бійку до іншої птиці. Мінуси: дуже вже люблять літати через паркани та не хочуть самі сидіти на яйцях.
Це ідеальна птиця для того, хто хоче мати свіже яйце на столі без зайвого клопоту та дорогих преміксів.
