В нас час в потойбічні сили мало хто вірить. Проте, як показала історія, яка трапилася цього літа в одній із багатоповерхівок Луцька, цілком даремно.
- Відверто кажучи, ми з чоловіком завжди вважали, що релігія це пережитки минулого, – розповідає Інна Голюк. – Мовляв, свого часу правлячій верхівці потрібні були суттєві важелі впливу на простих людей. І вони придумали регалію, певні правила, яких потрібно дотримуватися і Бога, який каратиме за порушення цих правил. Тому на людей які кожної неділі поспішають до церкви, дотримуються посту і читають книги на духовну тематику я дивилася наче на хворих. Інколи навіть жаліла їх, вважаючи, що в них не все гаразд з головою.
Інна з Юрком, чоловіком, жили за принципом «живемо один раз і тому від життя потрібно брати все, що хочеш». Відтак – багато подорожували, насолоджувалися усім, чим хотіли. І – щиро раділи, коли у них народилася донечка.
- Родичі нам натякали, що дитя потрібно охрестити, проте ми відмахувалися від цього, – каже молода жінка. – А згодом в нас почали коїтися дивні речі. На повню дитина могла кричати так, що давалося, наче її ріжуть. Або ж навпаки – гралася собі спокійно. Проте було враження, наче на балконі хтось є і грається з нею в хованки. По виразу обличчя було видно, що вона за кимось слідкує, комусь хитає головою, посміхається. І це мене також дуже дивувало. Однак по-справжньому мені стало лячно коли Ніколь, як ми назвали донечку, почала розмовляти. Їй було майже три роки коли одного разу я була у ванній і почула, що дзвонить телефон. Проте поки витерла руки і прийшла, дзвінок завершився. «Мамо, це дзвонила Аня, – спокійно сказала донька попри те, що вона не могла знати хто телефонував. – Вона знову дзвонить». Буквально за мить засвітився екран на якому з’явилося ім’я і прізвище подруги Ані. Вона могла сказати, що до нас хтось йде і буквально через декілька хвилин у двері стукали. Могла сказати батькові, що мама купила в магазині. І коли мама приходила, виявлялося, що дитина сказала все вірно. Також дівчинка завжди «вгадувала» що приготувала для неї бабуся, який подарунок принесе тьотя тощо. Вона могла годинами сидіти на підвіконнику і про щось думати. А ще з її рота інколи виривалися малесенькі клубки чорного диму.
Далі – більше. Ніколь пішла в школу. Однак з дітьми не товаришувала, на перерві весь час була сама. Коли ж до неї підходили дівчатка з класу, то починала грізно гарчати і гавкати. Тому діти обминали її. А вчителі із здивуванням казали, що Ніколь знає те, що по шкільній програмі проходять лише в старших класах. Радили не навчати дитину цьому, мовляв всьому свій час. І це при тому, що батьки ніколи не розповідали доньці-першокласниці про хімію, астрономію та інші науки. Також вона часто розповідала, що в неї «вдома сидить Ніцше, Вольтер, Гітлер, Лев Товстий та інші дєятєлі». Тому сусіди та родичі часто косо поглядали на Ніколь і радили показати її психіатру. О третій ночі дівчинка вставала і вимагала аби включили мультики. На заперечення, що батькові потрібно раненько вставати і йти на роботу, починала дряпатися, кусатися і – матюкати батьків. Дорослі дивувалися, адже до третьої ночі Ніколь спала спокійно.
- Це було на початку літа. Якось серед ночі вона знову почала вимагати мультики. Я запитала, чому вона встає саме в цей час і – враз почула чужий, чоловічий голос, – пані Інна і сьогодні з жахом згадує ту ніч. – Ніколь розповіла, що з опівночі до третьої ночі небо відкрите і в цей час дуже моляться в монастирях і чимало набожних вірян. «А коли вони закінчують, то починається мій час, – сказала тоді донька цим чужим голосом. – Включай мультики. І то щоб бути страшні-страшні. Або кінофільм де вбивають, де кров тече і люди кричать. Інакше вас повбиваю, поріжу на шматки, вивезу до лісу і закопаю». В неї вираз обличчя тоді так змінився, що мені стало страшно! Отой чужий голос, а в очах – стільки люті! Я вмовляла, просила, примушувала аби вона лягла спати, проте донька стала наче чужа. Вона кричала, обзивала нас, копала ногами мене і чоловіка. Нарешті чоловік не витерпів і сказав, що зараз наб’є її так, що дупа буде синьою. Мовляв, скільки все це триватиме?! У відповідь донька дико розреготалася і, побігши на кухню, принесла ножа. У нас на очах переламала його так, наче це була вафля чи печиво. І пригрозила, що те ж буде і з батьком. Від страху я почала плакати. Ніколь, дивлячись на мене, стала реготати і це було дуже страшно. Чоловік кинувся і відвів руку щоб дати їй по дупі. Враз донька вдарила його так, що Юрко впав. А коли піднявся, то в його очах я побачила справжнісінький страх. Він мовчки дістав пульт від телевізора, який ми клали на сервант і простягнув доньці. А сам, вивівши мене на кухню, сказав, що нам потрібно йти до церкви.
Подружжя було настільки налякане тим, що відбувалося, що звернулися до старенької сусідки яка жила поверхом нижче і кожної неділі ходила до церкви. Баба Ніна вислухала і порадила давати дитині свячену водичку та водити на Богослужіння. А ще – обов’язково охрестити. Та ледве Інна простягнула доньці горня з йорданською водою, як Ніколь почала кричати, що вони хочуть її знищити і кинулася втікати. Тож однієї неділі батьки повезли доньку в монастир. Там старенький священик охрестив дівчинку давши їй християнське ім’я.
- Він сказав, що дитина обов’язково має бути охрещеною і повинна мати християнське ім’я, адже тоді вона матиме свого Ангела-охоронця який молитиметься за неї, – розповідає лучанка. – Також за охрещену дитину молиться той святий, на честь кого вона названа. Порадив дотримуватися посту і ходити до храму. Тож тепер ми вчимося жити по-новому. Кожної неділі вранці ходимо до храму, де обов’язково сповідаємось і причащаємось. Купили церковний календар і дотримуємось посту. День починаємо з молитви, просфори і свяченої води. Наша донька повністю змінилася. Вона стала звичайною дитиною, яка ось-ось піде в другий клас. Спокійна, добра дівчинка, яка завжди вихована, тихенька. Почала залюбки гратися з дівчатками в дворі, а ще – перестала шокувати доросли них глибокими знаннями фізики, географії та інших наук. Я щиро дякую Богу за те, що прогнав від моєї дитини злі сили. І прошу простити за те, що не вірила в Нього.
Олеся МАКСИМЕЦЬ
