Постать Семена Глузмана в історії України стоїть в одному ряду з такими велетами, як Василь Стус чи В’ячеслав Чорновіл. Проте його боротьба була особливою — він воював на полі професійної етики. У часи, коли радянська психіатрія перетворилася на «каральний меч» партії, Глузман виявився чи не єдиним молодим фахівцем, який відкрито заявив: медицина не може бути в’язницею для інакомислячих.
Його внесок у розвиток прав людини важко переоцінити. Це людина, яка не просто критикувала систему, а й системно її руйнувала, будуючи на уламках радянського минулого нову, європейську модель психіатричної допомоги. Для багатьох він був «незручним» через свою безкомпромісність, але саме ця риса дозволила йому зберегти гідність там, де тисячі ламалися. Сьогодні, аналізуючи його біографію, ми бачимо приклад того, як особиста мужність може переважити потужність державної машини.
Семен Глузман: біографія та чому його ім’я закарбувалося в історії
Семен Фішелевич Глузман народився 10 вересня 1946 року в Києві. Його доля була наперед визначена професійною династією. Батько був відомим лікарем, тому хлопець з дитинства бачив себе лише в медицині. Після закінчення Київського медичного інституту він обрав одну з найскладніших спеціалізацій — психіатрію. Проте саме цей вибір став для нього фатальним у тогочасних реаліях СРСР.
На початку 70-х років радянська влада активно використовувала психіатричні лікарні як тюрми для інакомислячих. Семен Глузман став першим професіоналом, який наважився відкрито виступити проти цієї системи. Його незалежна експертиза у справі генерала Петра Григоренка, якого влада хотіла визнати божевільним за його правозахисну діяльність, стала початком кінця його спокійного життя. Глузман довів, що генерал психічно здоровий, чим фактично підписав собі вирок.
Роки за колючим дротом та табірне гартування
За свою принциповість молодий лікар поплатився волею. У 1972 році його заарештували за «антирадянську агітацію та пропаганду». Вирок був суворим: 7 років таборів суворого режиму та 3 роки заслання. Ці десять років стали для Глузмана справжнім університетом життя, де він познайомився з елітою українського дисидентського руху, зокрема з Василем Стусом та Іваном Світличним.
Навіть у нелюдських умовах пермських таборів Семен не припиняв бути лікарем і правозахисником. Разом із Володимиром Буковським він таємно написав «Посібник з психіатрії для інакомислячих», який допомагав дисидентам протистояти допитам і маніпуляціям тюремних лікарів. Ця праця пізніше була перекладена багатьма мовами світу та стала маніфестом чесної медицини. Його не могли зламати ні карцери, ні постійний тиск адміністрації, бо він мав те, чого не було в наглядачів — внутрішню свободу.
Повернення до Києва та розбудова нової України
Після відбуття терміну та заслання в Тюменській області, Глузман повернувся до рідного Києва лише у 1982 році. Проте працювати лікарем йому тривалий час забороняли. Лише з початком перебудови та відновленням незалежності України він зміг повноцінно повернутися до професійної та громадської діяльності.
Він заснував Асоціацію психіатрів України, яка стала оплотом реформування галузі. Глузман доклав неймовірних зусиль, щоб українська психіатрія позбулася тавра каральної системи та перейшла на європейські стандарти лікування, де в центрі стоїть пацієнт, а не державний інтерес. Семен Фішелевич став автором численних книг, статей та есеїв, у яких гостро критикував корупцію в медицині та байдужість чиновників.
Семен Глузман: Особисте життя та родина дисидента
Попри публічність своєї діяльності, Семен Глузман намагався тримати приватне життя подалі від сторонніх очей. Його надійною опорою завжди була дружина — Елла Бецалова. Вона розділила з ним найважчі часи, чекала з таборів та підтримувала в кожній його ініціативі вже у вільній Україні. У подружжя народився син, якого назвали на честь діда — Фішелем.
Семен Глузман: останні роки життя та активна позиція
До останнього подиху Глузман залишався «совістю нації». Він не боявся критикувати жодного президента України, якщо бачив несправедливість. Його виступи на телебаченні та публікації у пресі завжди викликали резонанс. Він гостро переживав за стан українського суспільства, особливо під час повномасштабної війни, вважаючи, що головна проблема нашої країни — це не лише зовнішній ворог, а й внутрішня некомпетентність управлінців.
Він очолював Українсько-американське бюро захисту прав людини та був членом багатьох міжнародних організацій. Семен Фішелевич вважав, що кожна людина має право на гідність, незалежно від свого діагнозу чи політичних поглядів. Його часто називали «незручним», але саме такі люди рухають історію вперед.
Семен Глузман: причина смерті та пам’ять про великого лікаря
Семен Глузман пішов із життя 16 лютого 2026 року у віці 79 років. Протягом останнього часу правозахисник мав проблеми зі здоров’ям, які загострилися на тлі поважного віку та пережитих у молодості таборів, що неминуче підірвали організм. Його відхід став великою втратою для всього правозахисного руху. Спадщина Семена Глузмана — це не лише реформована психіатрія, а й приклад того, що навіть одна людина може кинути виклик цілій імперії та перемогти її силою власної правди.
