Кожен, хто тримає кіз у власному господарстві, добре знає: здоров’я цих тварин тримається на постійній увазі до дрібниць. Паразитарні захворювання є найпоширенішою проблемою, яка здатна за лічені тижні звести нанівець усі зусилля фермера — різко падають надої, козенята зупиняються в рості, а дорослі матки починають стрімко худнути. Усі шкідники дрібної рогатої худоби чітко діляться на дві великі групи: зовнішні (ектопаразити, що живуть на шкірі та шерсті) та внутрішні (ендопаразити, які вражають шлунково-кишковий тракт і печінку). Боротися з ними потрібно комплексно, використовуючи перевірені ветеринарні схеми.
Читайте також: Правильне облаштування козівника: вентиляція, підлога та оптимальний простір
Як вивести вошей та коростяних кліщів у кіз
Зовнішні паразити завдають тваринам неймовірних мук, які безпосередньо впливають на якість молока та загальну поведінку стада. Якщо кози постійно труться об годівниці, стіни хліва чи огорожу, а їхня шерсть стає скуйовдженою і збивається в ковтуни — це перша ознака зараження.
Які ектопаразити найчастіше вражають отару:
- Коростяні кліщі (саркоптоз): Ці мікроскопічні шкідники прогризають ходи у верхніх шарах епідермісу. Найчастіше вони вражають ділянки з короткою шерстю: голову, вуха, навколо очей та корінь хвоста. На шкірі з’являються жорсткі сірі кірки, тріщини, з яких сочиться сукровиця, а тварина розчісує себе до крові.
- Воші та волосоїди: Воші активно харчуються кров’ю тварини, що у маленьких козенят викликає стрімкий розвиток анемії. Волосоїди ж виїдають пух і злущені лусочки шкіри. В обох випадках тварина втрачає спокій, погано їсть і швидко худне.
- Іксодові (пасовищні) кліщі: Вони атакують стадо навесні та восени під час випасу. Окрім банальної втрати крові, ці кліщі є переносниками небезпечних інфекційних хвороб крові.
Для знищення зовнішніх ворогів використовують спеціальні ветеринарні препарати на основі синтетичних піретроїдів (наприклад, цифлутрин, дельтаметрин) у вигляді крапель на холку або розчинів для обприскування. Обробку тварин обов’язково проводять двічі з чітким інтервалом у десять-чотирнадцять днів. Перше обприскування вбиває дорослих особин, а друге — знищує молодих паразитів, які встигли вилупитися з відкладених яєць, адже на яйця хімія не діє.
Чим обробити кіз від глистів та симптоми зараження
Внутрішні гельмінти (глисти) підступні тим, що на перших етапах хвороба протікає майже непомітно для ока господаря. Коза може мати чудовий апетит, з’їдати всю норму концентратів, але при цьому її хребет і ребра стають дедалі гострішими.
Головні ознаки наявності гельмінтів у тварини:
- Зміна якості шерсті: Вона втрачає природний блиск, стає сухою, ламкою і стирчить дибки.
- Порушення травлення: Періодичний безпричинний пронос, який раптово змінюється закрепом, або часті випадки здуття рубця.
- Анемія: Якщо відтягнути нижню повіку кози, то слизова оболонка буде не яскраво-рожевою, а блідою чи навіть жовтяничною. Це свідчить про те, що паразити масово руйнують еритроцити або забирають усі поживні речовини з крові.
- Зниження продуктивності: Денний надій молока падає на тридцять-п’ятдесят відсотків без зміни раціону годівлі.
Проти круглих червів (нематод), які заселяють сичуг та кишківник, а також проти печінкових сисунів (трематод) використовують сучасні антигельмінтики широкого спектра дії. Найчастіше ветеринари призначають препарати на основі альбендазолу, фенбендазолу або ін’єкційні форми івермектину.
Планову дегельмінтизацію всього поголів’я проводять обов’язково два рази на рік: навесні, за два тижні до першого виходу на пасовище, та восени, коли стадо остаточно переходить на стійлове утримання в хліб.
Правила безпечної дегельмінтизації та каренція молока
Головна помилка багатьох господарів — це давання протиглисних таблеток «на око». Занадто мала доза препарату не вб’є червів, а лише виробить у них стійкість до цієї хімії. Занадто велика доза може викликати сильне отруєння самої тварини, особливо якщо вона тільна. Тому перед процедурою кожну козу бажано зважити або хоча б виміряти спеціальною стрічкою за обхватом грудей, щоб точно розрахувати міліграми діючої речовини.
Вкрай важливим моментом є каренція — це період повного виведення залишків ветеринарного препарату з організму. Під час лікування і протягом кількох днів після нього (точний термін завжди вказаний в інструкції до конкретного флакона, зазвичай від трьох до семи діб) молоко від обробленої кози категорично заборонено вживати в їжу людям чи випоювати маленьким козенятам. Його потрібно утилізувати. Саме тому осінню обробку намагаються проводити тоді, коли більшість кіз уже запускаються і йдуть у декрет перед окотами.
Читайте також: Користь та шкода концентрованих кормів для кіз: як не допустити ожиріння
Комплексна дезінфекція козівника та профілактика
Лікувати самих тварин без одночасної якісної обробки приміщення — це марна трата грошей. Більшість вошей, волосоїдів та личинок глистів чудово почуваються в щілинах дерев’яних стін, під годівницями та у глибокій брудній підстилці.
Покроковий план захисту господарства від повторного зараження:
Суворий карантин: Кожну нову козу, яку ви купуєте в іншому господарстві, не можна одразу випускати до загального стада. Вона повинна відсидіти в окремому загороді мінімум три тижні, пройти повний курс дегельмінтизації та обробку від вошей, і лише після цього з’єднатися з іншими тваринами.
Генеральне прибирання: З хліва повністю вигрібають увесь гній та стару підстилку до самої землі або бетонної основи.
Побілка стін: Усі дерев’яні та цегляні поверхні ретельно покривають свіжогашеним вапном з додаванням мідного купоросу. Це вбиває і яйця паразитів, і спори грибків.
Аерозольна обробка: Сарай ретельно обробляють розчинами проти кліщів та вошей (наприклад, неоцидолом чи бутоксом). Під час процедури тварин у приміщенні бути не повинно, а після обробки хлів закривають на кілька годин, а потім добряче провітрюють.
