Осінь на Волині — то час, коли туман стелиться над Турією, а в хатах пахне свіжим хлібом і воском від свічок. 23 жовтня, а за новим календарем 10 жовтня, коли сонце ще тепле, а листя золотить стежки до церков, приходить День всіх Святих землі Волинської. Це не гучне гуляння з феєрверками, а тиха молитва за тих, хто вкорінював віру в цій землі — від князівських палат у Луцьку до печер Почаєва. Цей день — як місток через століття, де святих не просто перелічують, а відчуваєш їхній подих у кожній іконі.
Коли День всіх Святих землі Волинської, чи пов’язано це з Почаївською лаврою?
День всіх Святих землі Волинської припадає на 23 жовтня за старим стилем, або 10 жовтня за новим — залежно від календаря, яким живе парафія. Встановили його в 1881 році, коли в Почаївській лаврі, серці волинської духовності, вирішили вшанувати всіх угодників з цієї землі. Уявіть 1881-й: ченці в чорних рясах несуть ікони з мощами, а дзвони гудуть над долиною, ніби кличучи всіх, хто чує. Зв’язок міцний, як коріння дуба: Почаїв — то перлина Волині, де Іов і Амфілохій Почаївські спочивають, а їхні молитви, кажуть, відганяють бурі. У 2025-му, коли світ шумить, цей день нагадує: лавра стоїть 600 років, витримавши набіги й репресії, і святих її не зламати.
Свято не випадкове: після П’ятдесятниці, у час, коли жнива скінчилися, а зима на носі, волиняни збираються в храмах, дякуючи за урожай і просячи захисту.
Святі землі Волинської
Волинська земля виростила сонм святих — понад 30 постатей, від князів до ченців, що сяють, як зорі. Ось ключові: рівноапостольні Кирило й Мефодій, що принесли слов’янську писемність і хрестили перших волинян; свята Ольга, княгиня, яка мстила древлянам, але навернулася до Христа, ставши покровителькою вдів; князь Володимир Великий, хреститель Русі, що будував храми на Волині. Є Стефан Печерський, єпископ Володимирський, лагідний пастир; Ярополк, мученик-князь; Амфілохій Почаївський, зцілювач XX століття. Не забувай Николая Святошу, луцького князя, що кинув трон заради монастиря; Данила Галицького, короля, що мирив землі; преподобного Іова й Почаївського, захисника лаври від татар і безбожників.
Цей список — як гілки яблуні: від давніх коренів до сучасних пагонів. У іконі собору, що в Луцьку, вони стоять разом: князі в шапках, ченці в рясах, жінки з хрестами — усі з Волині, бо тут віра проростала крізь болото й камінь. У селах кажуть: кожен волиняни має свого святого, як тінь, що береже від біди.
Чому цей собор святих називають “незакритим”?
Собор волинських Святих — “незакритий”, бо двері до нього відчинені для тих, хто живе праведно на цій землі. Не фіксований перелік, як у старовинній книзі, а живий потік: якщо подвижник з Волині — князь, ченець чи мирянин — прославився чудами чи стоянням за віру, церква може додати його. Канонізують не за посади, а за душу: смирення, милосердя, опір злу. Наприклад, Амфілохія Почаївського визнали 2002-го, бо зцілював у радянські часи; Ярополка — за мучеництво в XI столітті. Увійти може будь-хто: від єпископа, як Стефан Володимирський, до простої жінки, що годувала голодних у лихоліття.
Хто такий святий Ярополк, князь Владимиро-Волинський, і чому його вважають першим мучеником Волині?
Ярополк, у хрещенні Петро, — то князь з роду Ярослава Мудрого, правнук хрестителя Русі, що правив Володимиром Волинським у XI столітті. Народився десь у 1050-х, виріс у княжих палатах, де вчительками були книги й мечі, але серце тягнуло до Бога. Був кротким, як ягня: мирив братів, будував храми, годував бідних з княжого столу. У 1086-му, під час чвар за трон, його заманили в пастку — брати з Ростиславичами, заздрячи владі, послали найманців. Ярополка зарубали в церкві, де молився, — кров пролилася на жертовник, а він прощав катів шепотом: “Господи, помилуй їх”.
Чому перший мученик Волині? Бо першим з князів постраждав не в бою, а за смирення — не мстився, не хапався за меч, а йшов на смерть, як агнець. Канонізували його в XII столітті, мощі в Луцьку шанували, а волиняни ставлять його ікону в хатах за мир у родині. Його смерть — як насіння: проросла церквами на Волині.
Амфілохія Почаївський
Амфілохій Почаївський, земне ім’я Йосип Головатюк, народився 1894-го в селі Малинівка на Івано-Франківщині, але доля привела на Волинь, де став зіркою сонму. З дитинства бачив видіння, лікував травами й молитвою; у 1920-х оселився в Почаївській лаврі, де ченці ховали його від більшовиків. Подвиги? Опір безбожникам: у 1940-х радянська влада закрила лавру, а Амфілохій таємно служив, хрестив у печерах, зцілюючи від тифу й голоду. Прозорливий — пророчив війну, бачив душі померлих; зцілювач — вилікував тисячі, від сліпоти до паралічу, просто поклавши руку. У 1962-му, після арешту й тортур, помер у тюрмі, але мощі в Почаєві нетлінні, пахнуть миром.
У XX столітті, коли церкву намагалися знищити, він переховував ікони, годував партизанів, молився за Україну. Канонізували 2002-го — першим з сучасників на Волині. Волиняни їдуть до його раки, просячи допомоги в усіх справах та здоровя.
Святий Стефан Печерський: де його мощі?
Стефан Печерський, єпископ Володимирський, народився коло 1040-го на Волині, з боярського роду, але покинув палаци заради Києво-Печерської лаври. Там став учнем Феодосія, ігумена, що послав його єпископом до Володимира — пастир на три роки, лагідний, як весна. Чуда? Зцілював хворих дотиком: сліпі бачили, кульгаві ходили; виганяв бісів з одержимих, просто прочитавши Псалом. Одне диво — під час голоду в 1091-му помножив хліб для бідних, як Христос; інше — перед смертю 1094-го прорік: “Мої мощі зцілять Волинь”. Мощі в Дальніх печерах Києво-Печерської лаври, нетлінні, сяють у склі — паломники торкаються, просячи миру.
На Волині Стефана шанують як свого: у Володимирі, де правив, церква стоїть на його честь. Чуда тривають: у 2020-х звітували зцілення від раку після молитви біля раки. Він — місток між Печерою й Волинню, бо з печер пішов пасти волинське стадо.
Кафедральний собор Всіх Святих землі Волинської в Луцьку: як відзначають престольне свято?
У Луцьку, серці Волині, престольне свято собору — то подія, де дзвони гудуть зранку, а вулиці ведуть до кафедрального собору. 23 жовтня (чи 10) починається всенічною напередодні: співають тропарі, свічки мерехтять перед іконою сонму, де Ярополк поруч з Амфілохієм. Ранок — Божественна Літургія о 9-й, з хором, що ллється, як мед; митрополит веде, віряни сповідаються, причащаються. Після — молебень з хресним ходом: ікони несуть вулицями, де лучани стоять з квітами, просячи благословення.
Як День всіх Святих землі Волинської святкують у Ковелі чи інших волинських містах?
У Ковелі, на берегах Турії, свято оживає в храмі Всіх святих: Літургія з проповіддю про Амфілохія, хресний хід парком з ликами угодників. Після — ярмарок: вареники з вишнями, мед від пасічників, розмови про дива Стефана. У Володимирі-Волинському, де Ярополк правив, служба в соборі з мощами — тиха, з акцентом на мучеництво; паломники йдуть пішки від Луцька.
В інших містах — свій шарм: у Нововолинську хор співає тропарі під зорями, у Рожищі — родинні молебні з печенням короваїв. У селах, як біля Рівного, збираються в церквах з іконами собору, ділять хліб.
Які прикмети чи народні звичаї пов’язані з цим днем на Волині ?
На Волині звичаї цього дня — як осінній лист: прості, але теплі. Прикмети шепочуть про зиму: якщо туман — снігів буде багато; якщо журавлі летять високо — мороз не скоро. Народ каже: “Святих день — милуй день”, то дадуть жебракам хліба, бо угодники люблять щедрих. Звичай — ставити свічки за рідних, класти під ікону монетку для бідних.
У селах печуть пироги з яблуками, ділять з сусідами — на добрий урожай наступний. Заборони тихі: не сварися, бо святих образиш; не пий надмір, бо молитва чиста має бути. У 2025-му звичаї живі: у Ковелі після служби — родинні трапези. Це не магія, а душа Волині: прикмети — як нитки, що зв’язують минуле з сьогоденням.
