Досвідчені пасічники майструють вулики і рамки взимку – коли є вільний час і пасіка потребує мінімум уваги.
- Осінні роботи на пасіці вже завершилися, тож час приступати до майстрування нових рамок, – розповідає Павло Максимець із міста Берестечко. – Єдиного стандарту для виготовлення рамок у пасічників немає, їх кожен пасічник майструє відповідно до того, який тип вуликів на його пасіці, адже розміри рамок залежать від конструкції бджолиної хатини. Особисто я вже не один десяток років використовую українські вулики, або ж вулики Лівицького, тож і рамки майструю під їх розміри. Зазвичай, в кінці осені і протягом зими виготовляю декілька десятків рамок, які весною, натягнувши вощину, ставитиму у вулики. Отож, для виготовлення рамки знадобиться брусок розміром три на три сантиметри, який і стане верхньою планкою рамки. Брусочок розміром півтора сантиметра на один, який буде нижньою планкою рамки, а також дві планки розміром два сантиметри на сім міліметрів, які стануть боковими. Щодо довжини верхньої та нижньої планок, а також висоти бокових планок, то це вже вирішує пасічник, так як у вуликах деяких конструкцій ці дані дещо відрізняються.
Усі деталі майбутньої рамки повинні бути виготовлені з деревини гарної якості, адже від цього залежить термін «служби» рамок.
- Я ще по сьогодні користуюся тими рамками, які майстрував ще мій батько, – каже пан Павло. – Тобто, за скромними підрахунками їм уже як мінімум чверть століття. Така тривалість «життя» рамки пов’язана з тим, що вони виготовлені з м’яких порід деревини – з липи чи осини, які не мають запаху, що дуже імпонує бджілкам. Також за час використання вони пропитуються прополісом, що певним чином «консервує» їх і перешкоджає тому, щоб у деревині заводилася міль. Однак про те, щоб рамки служили довго, потрібно подбати заздалегідь. Вибираючи деревину для їх виготовлення слід дуже уважно оглянути, чи немає у ній червоточини та сучків. І, якщо є, замінити сировину на іншу. Отож, коли усі деталі готові, можна приступати до роботи. Передусім потрібно на брусках, які будуть верхніми планками, з обох сторін зробити вирізи – вирізати кутик розміром два на три сантиметри, щоб на цьому місці можна було прибити бокові планки. Тоді я прибиваю нижню планку. Щодо висоти бокових, то я орієнтуюся на розмір стандартного листка вощини. Цей листок повністю входить у рамку для українського вулика.
Проте, перед тим, як розпочати майструвати рамки, на планках потрібно зробити отвори, крізь які пасічник просаджуватиме дріт. Його ж можна натягувати вертикально та горизонтально, від чого й залежить, на яких саме планках робитимуться отвори. Якщо мова йде про вертикальне натягування дроту, то по три отвори слід зробити на верхній та нижній планках. Коли ж пасічник натягує дріт горизонтально, то по чотири отвори повинно бути на кожній з бокових планок.
- Особисто я завжди натягую дріт вертикально, – ділиться секретами Павло Тихонович. – І вважаю, що це має свої переваги, адже в такому разі легше вставляти вощину, та й дроту йде менше. Дехто з пасічників просто пробиває ці отвори цвяшками, а дехто – пропалює нагрітим шилом. Щодо самого дроту, то його найкраще купляти у магазинах пасічницьких товарів і він обов’язково повинен бути покритим спец покриттям, яке не дасть йому ржавіти. Змайструвавши рамки, я складаю їх у невеличкий будинок, де зберігаю пасічницький інвентар, і де вони чекають весни. Також рамки можна зберігати у порожніх вуликах, або ж просто підвісити на горищі. З настанням тепла я вставляю у них вощину і ставлю у вулики, щоб бджілки мали куди носити пергу.
