Сьогодні у Веніаміна Пирожика із села Ягідне чимала пасіка яка потребує величезної і постійної уваги господаря.
- Моє дитинсьво пройшло біля пасіки, бо ж батько дуже любив бджіл і мав 55 бджолосімей, – розповідає волинянин. – Тож змалку я часто допомагав батькові і вчився від нього усім премудростям бджолярства. І захопився цією справою настільки, що після строкової служби в армії подався до столиці, де і здобув спеціальність «пасічник». Тож з 1971 року професійно займаюся бджілками. З часом власна пасіка поволі зростала і тепер маю 250 пнів. Тож продаю і вулики і бджолосімї і мед та інші продукти бджільництва, бо ж за сезон меду збираємо немало. Приміром, у цьому році накачали 60 бідонів по 25 літрів. Та й бдіжілки рояться і з кожним роком збільшують пасіку. Звісно, самому важкувато біля вуликів поратися, тож коли викачую мед, кличу на допомогу сусідів, які залюбки допомагають у цій «солодкій» справі. Однак на цьому їхня допомога і завершується – я переконаний, що пасічник сам повинен робити усю роботу, тож сам її і роблю. Приміром, зараз закінчив давати сироп на зиму, який я готую виключно за власним рецептом – в рівних частинах беру цукор і воду. А опісля на 25 літрів теплого сиропу додаю олин літр минулорічного меду. Завдяки цьому бджілки, чуючи аромат меду, значно швидше вибирають сироп із годівниць. А тепер готуюся утеплювати вулики. Звісно, є різні методи утеплення і в кожного пасічника є свій, так би мовити «фірмовий.
Є пасічники, які для забезпечення тепла у вулику використовують спеціальні мати із соломи або рогози. Саме вони, стверджують господарі, гарно утримують мікроклімат, який найкраще підходить крилатим трудівницям.
- А коли у вулику зявляється сирість, то рогоза гарно її поглинає, – пояснює чоловік. – Також завдяки такому утепленню у бджолиному будиночку не виниає плісняви. Також можна утеплювати вулики мяким сіном, сухим листям, отавою. Проте навесні, коли потрібно усе це виймати, багато сміття, адже потрібно усе ретельно вичистити. А це – час, який навесні для пасічника особливо цінний і його не можна втрачати. Загалом моє пасічницьке кредо – робити на пасіці усе вчасно, або ж навіть на день-два раніше. Однак в жодному разі не пізніше. Тож уже десятки років використовую одіяла та подушки, які кладу зверху на рамки. А також шматки пінопласту, які вирізані по розміру заставної дошки і які ставлю по сторонам. Таке утеплення добре тим, що дуже гарно утеплює вулики і, що важливо для мене, як для власника великої пасіки, не потребує багато часу. Щоправда, так як восени з полів до людських осель поспішають мишки, які люблять селитися у пінопласті, то я ставлю на льотках спеціальні решітки, щоб маленькі сіроманки не пробрадися в бджолині домівки.
У тому разі, якщо пасіка зимує надворі, то слід подбати про належний її захист від вітрів, адже через них у вуликах швидко втрачається тепло, а також прискорюється кристалізація меду. Тож щоб уникнути цього потрібно при можливості ставити вулики біля стін приміщень, або ж парканів.
- Також саме в жовтні потрібно провести останню обробку вуликів від різноманітних шкідників, – розповідає Веніамін Олексієвич. – Тому з метою знищення кліща Варроа знявши дашок беру 100 грамів препарату «Біпін» і обприскую ним приблизно десять рамок. З власного досвіду можу сказати, що такі обробки, будучи абсолютно нешкідливими для бджіл, ефективно знищує шкідників. Однак цій обробці передує ще одна важлива обробка, яку я проводжу дещо раніше. Її здійснюю «Санапіном» – препаратом, який згубно діє на різноманітні вірусну бактерії та гнилець. Для цього беру одну ампулу препарату і, відбивши її край, кладу на дно вулика і закриваю льотки на 45 хвилин. Гнубна дія препарату направлена виключно на шкідників і є абсолютно безпечною для крилатих мешканок бджолиних будиночків. Також вулики можуть зимувати і в зимівниках – сухих, теплих приміщеннях, які гарно провітрюються. Туди пні потрібно заносити тоді, коли надворі встановиться стійка холодна погода. Нерідко молоді пасічники поспішають зробити це раніше, однак це велика помилка – потрібно щоб бджілки перед тривалою зимівлею гарно обліталися і звільнили кишечник від калу. До того ж навіть в листопаді нерідко трапляються погожі, теплі дні і тоді в зимівнику бджілки через підвищення температури починають потерпати від задухи. Тоді вони вилітають з вулика і гинуть. Все це призводить до ослаблення сімей, чого в жодному разі не можна допускати. Окрім цього і жовтні я готую заставні дощечки, якими взимку прикриваю льотки. Їх так і називають – заставні дощечки і вони захищають «входи» у вулик від снігу, який може забити льотки, а також забезпечують постійний доступ свіжого повітря. А ще – захищають льотки від синиць, які із задовленням ласують бджілками.
