Рак картоплі є серйозною загрозою для врожаю. Ця хвороба має карантинний статус. Тобто її поширення суворо контролюється. Зараження призводить до появи на бульбах непривабливих, неїстівних наростів. Урожай стає непридатним для продажу та споживання. Збудник залишиться активним у ґрунті десятиліттями, якщо не вжити заходів. Унеможливлюючи вирощування картоплі на цій ділянці. Розуміння симптомів та знання методів боротьби є важливими для кожного фермера та дачника.
Читайте також: Що можна сіяти у квітні, не боячись поворотних заморозків
Рак картоплі: що це за хвороба та її збудник
Рак картоплі викликається мікроскопічним організмом, який називається синхітріум ендобіотікум. Його часто відносять до нижчих грибів. Але насправді це представник особливого класу, що має складний життєвий цикл.
Цей збудник проникає у клітини рослини. Він змушує клітини ділитися дуже швидко і неконтрольовано. Це призводить до утворення пухлин. Мікроорганізм формує дуже стійкі до зовнішніх умов зимуючі спори. І в цьому головна проблема. Спори зберігають свою життєздатність у ґрунті до 30 років і довше. Це пояснює карантинний статус хвороби. Заражена ділянка стає небезпечною на дуже тривалий термін.
Збудник раку картоплі вражає не лише бульби. Але й інші підземні частини рослини. При цьому, надземна частина — листя і стебла — часто виглядає здоровою. Це ускладнює ранню діагностику.
Як визначити хворобу: симптоми раку картоплі
Головна ознака раку картоплі — це поява губчастих наростів (пухлин).
1. На бульбах. Нарости з’являються переважно біля вічок або основи бульби. Вони можуть бути від розміру горошини до великого коралоподібного утворення. На початку вони світлі, майже білі чи рожевуваті. Потім темнішають, стають бурими і загнивають. Пухлини дуже схожі на цвітну капусту. Уражена бульба втрачає свою форму і стає непридатною для їжі.
2. На столонах і коренях. Нарости можуть формуватися на підземних стеблах (столонах) і коренях, хоча їх важче помітити.
3. На стеблах. На підземній частині стебла пухлини з’являються рідше.
Ступінь ураження залежить від сорту картоплі. Температури ґрунту та його вологості. Тепла та волога погода сприяє швидкому розвитку хвороби.
Шляхи поширення та карантинні заходи
Рак картоплі — це типова “брудна” хвороба. Вона поширюється механічно.
• Посадковий матеріал. Найголовніший шлях поширення — використання заражених бульб для посадки. Навіть якщо бульба виглядає чистою, але була вирощена на хворому полі, вона може переносити спори.
• Ґрунт. Перенесення зараженого ґрунту на взутті, інструментах (лопати, сапи), сільськогосподарській техніці.
• Вода. Спори можуть переноситися водою з заражених полів, наприклад, під час сильних дощів або зрошення.
• Гній. Використання гною від тварин, яких годували зараженими бульбами. Також може поширити інфекцію.
У місцях, де виявлено рак картоплі, запроваджують карантин. На зараженій ділянці заборонено вирощувати чутливі сорти картоплі протягом тривалого часу. Дозволено садити тільки ракостійкі сорти.
Боротьба з раком картоплі: профілактика та хімічні засоби
Повністю знищити збудника у ґрунті майже неможливо. Тому основний акцент роблять на профілактиці та правильній агротехніці.
головні профілактичні заходи:
1. Використання стійких сортів. Існують сорти картоплі, які генетично стійкі до цієї хвороби. Їхня посадка дозволяє використовувати заражені ділянки без ризику.
2. Сівозміна. На зараженому полі не можна садити картоплю 5–7 років. У цей період тут вирощують зернові, бобові. Або інші культури, які не є живильним середовищем для збудника.
3. Знищення уражених рослин. Усі бульби та рослинні залишки з ознаками раку потрібно обережно зібрати та спалити. Їх не можна викидати на компостну купу або годувати ними тварин.
4. Дезінфекція інвентарю. Весь інструмент, який контактував із зараженим ґрунтом або бульбами, необхідно ретельно очистити та обробити дезінфікуючими розчинами.
Читайте також: Сівозміна на городі: значення, схеми та правила ротації культур
хімічні засоби
Хімічна обробка ґрунту проти раку картоплі є складною і неефективною через стійкість спор. Іноді використовують сірковуглець або інші фунгіциди. Але ці методи є дорогими і вимагають чіткого дотримання технології. У невеликих господарствах та на дачах краще дотримуватися суворої сівозміни та переходити на ракостійкі сорти.
