Вирощування глив на тирсі — це найпростіший старт у домашньому грибівництві, але навіть тут є нюанси, на яких часто прогорають новачки. Глива дійсно невибаглива і «їсть» практично будь-яку целюлозу. Проте звичайна деревна тирса з пилорами — це водночас ідеальний дім для спор зеленої плісняви (триходерми). Якщо закинути міцелій у погано оброблений субстрат, замість соковитих грибних грон ви отримаєте мішок гнилі вже за тиждень. У цій справі все вирішують три речі: стерильність під час посадки, правильна пастеризація та чіткий контроль температури, коли грибниця починає гріти сама себе.
Яку тирсу вибрати для вирощування глив
Для приготування якісного грибного субстрату категорично не підходить перша ліпша тирса з пилорами. Успіх усього процесу на вісімдесят відсотків залежить від походження та чистоти деревної сировини.
Критерії вибору правильного субстрату:
- Порода деревини: Використовуйте лише тирсу листяних порід. Найкраще підходять бук, дуб, береза, ясен, клен та каштан, а також тирса з садових дерев (яблуня, груша).
- Категоричне табу на хвою: Тирса сосни, ялини чи модрини містить високу концентрацію смолистих речовин і фенолів. Ці сполуки діють як природні антисептики — вони повністю блокують ріст міцелію глив, і грибниця просто гине.
- Фракція сировини: Оптимальний розмір часток становить від п’яти міліметрів до двох сантиметрів. Занадто дрібна тирса (деревний пил) після зволоження збивається в щільну грудку, куди не проникає кисень, через що міцелій задихається. Занадто велика тріска утворює порожнечі, які уповільнюють заростання блока.
- Якість та свіжість: Матеріал має бути сухим, без видимих ознак сірої чи зеленої плісняви, без запаху гнилі або хімічних домішок (масел від бензопил, лаків чи фарб).
Для підвищення поживності та врожайності до чистої тирси обов’язково додають поживну біодобавку. Зазвичай використовують пшеничні або житні висівки у кількості п’ятнадцяти-двадцяти відсотків від загальної маси сухій суміші. Також додають два відсотки гіпсу (алебастру) або крейди для стабілізації рівня кислотності (pH) субстрату.
Покрокова підготовка та пастеризація субстрату
Тирса з висівками — це багате поживне середовище не лише для глив, а й для сотень видів конкурентних грибків та бактерій. Щоб очистити субстрат, його необхідно піддати термічній обробці (пастеризації).
Крок 1: Термічна обробка
Суху тирсу ретельно перемішують із висівками та гіпсом у великій місткості (наприклад, у металевій бочці). Суміш заливають крутим окропом у співвідношенні приблизно 1:2.5 (на один кілограм сухої суміші потрібно близько двох з половиною літрів води). Місткість щільно закривають кришкою, укутують ковдрами і залишають для повільного вистигання та запарювання на три-чотири години. Більш надійний варіант — проварити суміш на повільному вогні протягом двох годин.
Крок 2: Віджим та перевірка вологості
Після того як субстрат охолоне до температури плюс двадцяти п’яти градусів, його виймають і віджимають зайву воду. Оптимальна вологість має становити шістдесят-сімдесят відсотків. Перевірити це дуже просто в домашніх умовах: стисніть жменю тирси в кулаці. Між пальцями має виступити лише кілька крапель води, але текти струмком вона не повинна. Якщо тирса занадто мокра, її розкладають на чистій клейонці для просушування, інакше в мішках почнеться процес бродіння.
Інокуляція: як правильно заселити міцелій глив
Купувати зерновий міцелій глив потрібно у перевірених лабораторіях. Якісний матеріал має чистий білий колір із вираженим грибним ароматом, без жодних чорних чи зелених плям плісняви. До моменту посадки його зберігають у звичайному побутовому холодильнику за температури плюс два-чотири градуси.
Перед початком робіт кімнату ретельно прибирають, стіл дезінфікують спиртом або розчином хлору, а руки миють із милом і одягають медичні рукавички. Будь-який бруд на цьому етапі зіпсує всю подальшу роботу.
Міцелій виймають із холодильника за добу до посадки, щоб він прогрівся до кімнатної температури, і обережно розминають руками на окремі зерна. Норма внесення становить три-чотири відсотки від загальної ваги готового вологого субстрату (приблизно триста-чотириста грамів міцелію на десятикілограмовий мішок).
Субстрат і зерновий міцелій ретельно перемішують у чистому тазі або набивають у поліетиленові мішки шарами: шар вологої тирси завтовшки десять сантиметрів, жменя міцелію, знову шар тирси. Суміш у мішку потрібно ретельно утрамбовувати руками, щоб усередині не залишалося повітряних кишень. Після набивання мішок щільно зав’язують мотузкою. По всій площі блока чистим ножем роблять десять-дванадцять вертикальних або хрестоподібних надрізів завдовжки півтора сантиметра, через які згодом і будуть проростати зростки грибів.
Створення мікроклімату: інкубація та плодоношення
Життєвий цикл розвитку грибного блока чітко ділиться на два абсолютно різних етапи, кожен з яких потребує специфічних умов у приміщенні.
Перший етап — Інкубація (Заростання)
Мішки переносять у темне, закрите приміщення з температурою повітря плюс вісімнадцять-двадцять два градуси. Світло на цьому етапі грибам не потрібне. Головне правило — стежити за температурою всередині самого блока. Коли міцелій починає активно рости, він виділяє багато тепла. Якщо температура всередині пакета підніметься вище плюс тридцяти градусів, грибниця просто згорить і загине. Для охолодження можна використовувати звичайний вентилятор.
Через два-три дні на тирсі з’являться перші білі нитки (гіфи). Повністю білим, щільним і твердим грибний блок стає через два тижні. Це означає, що інкубація пройшла успішно.
Другий етап — Плодоношення
Як тільки в прорізах мішків з’являться перші зародки грибів (примордії, схожі на маленькі сірі горбки), умови в приміщенні потрібно кардинально змінити протягом доби:
- Зниження температури: Перенесіть блоки в прохолодніше місце з температурою плюс десять-п’ятнадцять градусів (підвал, погріб або засклений балкон).
- Освітлення: Увімкніть розсіяне штучне світло (люмінесцентні або LED-лампи) щонайменше на вісім годин на добу. У повній темряві капелюшки глив виростуть дрібними й деформованими, а ніжки — довгими й жорсткими.
- Екстремальна вологість: Вологість повітря потрібно підняти до рівня вісімдесяти п’яти-дев’яноста п’яти відсотків. Для цього стіни та підлогу приміщення кілька разів на день обприскують водою з пульверизатора. Самі прорізи з грибами збризкувати не можна, щоб вода не збиралася на капелюшках, бо це викличе гниття зародків.
- Вентиляція: Гливи під час росту виділяють велику кількість вуглекислого газу і потребують постійного припливу свіжого кисню. За відсутності провітрювання гриби зупиняться в розвитку.
Читайте також: Як сушити гриби на нитці в домашніх умовах
Збір врожаю та хвили плодоношення
Гливи ростуть дуже швидко: від появи перших примордіїв до повноцінного грона минає всього п’ять-сім днів. Гриби збирають цілими зростками (родинами), обережно викручуючи їх із субстрату або зрізаючи гострим ножем біля самої основи блока. Залишати окремі ніжки в прорізах не можна, оскільки вони швидко загнивають і стають джерелом інфекцій.
Збирати врожай потрібно тоді, коли краї найбільших капелюшків у гроні ще трохи загнуті донизу. Якщо краї вирівнялися або загнулися догори — гриб перезрів, став жорстким і почав масово скидати спори, які можуть викликати сильну алергію у людей в закритому приміщенні.
З одного десятикілограмового вологого блока за першу хвилю можна зібрати близько півтора-двох кілограмів чистих грибів (це становить п’ятнадцять-двадцять відсотків від повної ваги готового субстрату). Після збору першої хвилі мішки залишають у тому самому приміщенні. Через два тижні блок дасть другу хвилю врожаю, яка зазвичай становить близько половини від обсягу першої. Загалом блок може плодоносити до трьох-чотирьох разів, після чого тирсу виймають і використовують як чудове органічне добриво для мульчування грядок на городі.
