На Чернігівщині, у селі Крути, селекціонер Олександр Позняк працює над тим, щоб звичні бур’яни стали продуктами майбутнього. Один із найцікавіших його проєктів – їстівний лопух, який не тільки смачний, а й корисний. З нього готують голубці, повидло, супи, тушковані страви та навіть натуральну “каву”.
«Молоді черешки обсмажуємо як квасолю, корінь – тушкуємо, сушимо, перемелюємо, а з листя — чудові голубці. Усе їстівне, все корисне», – розповідає Олександр Позняк.
Лопух – “скарбниця вітамінів”
Лопух, який зазвичай городники вважають сміттям, виявився перспективною культурою. Новий сорт відрізняється від дикого виду:
- має прямий, безрозгалужений корінь
- менше листя, але воно соковитіше
- вирощується навіть на бідних ґрунтах
- містить інулін — природний пребіотик, корисний для травлення і нормалізації рівня цукру в крові.
Позняк наголошує: їстівний лопух не лише невибагливий, а й насичений вітамінами, а його смак нейтральний, тож ідеально поєднується з іншими інгредієнтами.
10 років селекції: як створювався новий сорт
Свою працю над їстівним лопухом науковець розпочав ще до повномасштабної війни, і перше насіння, за його словами, придбав у селекціонерів з Росії.
— Саджав усе в одному полі, рослини перезапилювались. Потім робив добір — і так рік за роком. Селекція – це не магія, а системна багаторічна робота, — пояснює він.
В Україні овочевих сортів лопуха раніше не було. Натомість у Японії, Китаї та Кореї бур’яни вже давно стали частиною гастрономічної культури.
Руколи боялись, кульбабу продавали: як змінюються харчові звички
Олександр Позняк не вперше працює з нетиповими культурами. Своїми руками він впроваджував руколу, черемшу, портулок, багатоярусну цибулю та інші екзотичні на той час овочі.
— 20 років тому люди плутали руколу з кульбабою. У ресторани постачали грицики, бо ніхто не знав справжню рослину, — пригадує він.
Любов до рослин — спадкова
Жага до роботи з ґрунтом — ще з дитинства. Олександра привчав дід, який вирощував навіть салат у той час, коли його сприймали за махорку (тютюн).
— У селі тільки дід мав салат. Люди тоді дивились і питали: “Це що, махорка?” А тепер у нас десятки сортів — і кучерявий, і червоний, і головчастий, — ділиться Позняк.
Ризики й крадіжки: селекціонери працюють під тиском
Зараз у портфоліо Олександра Позняка понад 30 культур, які перебувають на різних етапах розробки. Деякі з них настільки цінні, що він приховує посадки від сторонніх очей – через ризик викрадення.
— Якщо вкрадуть піддослідний матеріал — це не просто втрата. Це роки життя, витрачені дарма, — каже науковець.
Цікаво знати: Їстівний лопух: користь для жінок
Лопух в кулінарії
Селекціонер вірить: скоро овочевий лопух з’явиться на українських ринках. Він уже гідно зарекомендував себе на дослідних ділянках та в кулінарії.
— Люди дивуються, але це лише справа часу. Колись сміялися з руколи — тепер нею присипають піцу. Так само буде і з лопухом, — впевнений Олександр.
Лопух: цілющі властивості:
Висновок:
Їстівний лопух — не просто ботанічна екзотика, а вітамінна, поживна й універсальна рослина для сучасного столу. Історія Олександра Позняка — це приклад того, як наука змінює харчові звички і формує нову агрокультуру в Україні.
