Ще якихось кілька років тому мало хто вірив, що мигдаль можна вирощувати десь поза Півднем. А нині — все частіше його кущі з’являються і в центральних областях. І не просто для краси — а й на врожай! Та щоб ця теплолюбна культура прижилася і щороку тішила цвітом та горішками, треба знати її звички й характер.
Коли і як садити мигдаль?
Весна або осінь — ось два вікна для висадки. Найкраще приживаються дворічні саджанці — вони вже зміцніли, але ще гнучкі до адаптації. Місце — як для королеви: відкрите сонцю, захищене від вітру, із легким суглинистим ґрунтом, без глибоких ґрунтових вод — бо коріння мигдалю не любить «мокрих п’ят». А от важкі, глинисті ділянки — геть не для нього.
Посадка — крок за кроком
Яма 70×70 см — простора, не економна. На дно — дренаж (щебінь, биті черепки), а потім гірка з родючої суміші. У центр — кілок для опори, і вже до нього підсаджуємо саджанець. Корені розправляємо, а місце щеплення має бути на рівні землі або трішки вище. Засипаємо сумішшю верхнього шару ґрунту, перегною, піску й листяної землі. Поливаємо та мульчуємо пристовбурне коло — сухою землею, соломою чи тирсою. Коли земля осяде — підв’язуємо саджанець.
Полив і стійкість
Молоді саджанці потребують регулярного поливу, бо коріння ще слабке. А от дорослі дерева — напрочуд посухостійкі, і можуть витримати навіть тривалі періоди без дощу.
Чому не плодоносить?
О, це класика. Часто чую: «Мій мигдаль уже такий гарний, але жодного горішка!». Причина — перехресне запилення. Один саджанець — це лише дерево, а не гай. Висаджувати треба щонайменше три різні сорти. Причому одночасно, щоб цвіли одночасно — тоді буде толк. Найкраще обирати пізні сорти, щоб весняні приморозки не вбили ніжні квіти. Відстань між деревами — 1,5–2 м. Не тісно, але й не далеко — щоб комахам-запилювачам було зручно.
А якщо без саджанців?
Нічого страшного. Мигдаль можна виростити й з кісточки. Тільки треба набратися терпіння — піде трохи більше часу, але результат буде не менш вражаючим.
Не тільки смачно, а й красиво
Окрім харчових сортів, є й декоративні мигдалі. Їхнє цвітіння — просто свято в саду: рожеві чи білі пелюстки, немов хмарки, обсипають тонкі гілочки. З таких дерев можна сформувати штамбові дерева — ідеальні для алеї чи переднього плану ділянки.
Наостанок
Мигдаль — культура ніжна, але вдячна. Якщо дати йому правильне місце, хорошу компанію (у вигляді сортів-сусідів) і трохи уваги — він щороку віддячуватиме не лише цвітом, а й смачними, ароматними горішками.
