Якщо ви звикли, що низькорослі томати — це зазвичай дрібні «чері» з посереднім смаком. То гноми змусять вас змінити думку. Сама назва походить від масштабного міжнародного проєкту, метою якого було створення сортів, що не потребують величезних теплиць чи складного формування куща. Головна фішка цих рослин — міцне, товсте стебло та дуже темне, зморшкувате листя. Воно виглядає декоративно навіть без плодів. Вони ростуть повільно, не тягнуться до стелі й зазвичай зупиняються на висоті від 60 сантиметрів до метра.
Читайте також: Куртовська капія: вирощування, догляд та кращі способи консервації
Для багатьох дачників гноми стали порятунком від постійного пасинкування. Більшість сортів цієї серії майже не потребують видалення бічних пагонів. Це економить купу часу. При цьому плоди у них можуть бути справжніми гігантами — масою по 300-500 грамів, з неймовірною палітрою кольорів. Від насичено-шоколадних до смугастих та яскраво-жовтих. Це ідеальний вибір для тих, хто цінує якість смаку, але не хоче перетворювати своє літо на нескінченну битву з джунглями в теплиці.
Переваги вирощування сортів серії гном
Головна причина популярності цих томатів — їхня надзвичайна витривалість. Гноми мають дуже розвинену кореневу систему. Це робить їх стійкими до короткочасних посух. Через те, що листя у них густе і щільне, плоди рідше страждають від сонячних опіків. Крім того, ці сорти демонструють чудову стійкість до більшості хвороб пасльонових. Включаючи фітофтороз, просто тому, що кущ компактний і добре провітрюється, якщо його мінімально підв’язати.
Ще одна крута фішка — можливість вирощувати їх у контейнерах. Для одного “гнома” цілком достатньо горщика на 10-15 літрів. Це відкриває можливості для тих, у кого немає городу. Балкон чи невелика тераса легко перетворюються на міні-ферму. При цьому смак плодів нічим не поступається великим салатним сортам — він насичений, з ідеальним балансом цукру та кислоти, що рідко зустрічається у звичайних детермінантних рослин.
Особливості посадки та догляду за гномами
Вирощування гномів починається трохи раніше, ніж звичайних сортів. Оскільки вони ростуть повільніше, розсаду варто висівати вже наприкінці лютого або на початку березня. Не лякайтеся, якщо ваші сіянці виглядають “кремезними” і короткими — для цієї серії це норма. Вони не витягуються навіть при нестачі світла, залишаючись міцними та зеленими. При пересадці у ґрунт їх не обов’язково заглиблювати, хоча потужне коріння тільки виграє від додаткового простору.
Щодо догляду, то тут все максимально просто. Гноми дуже люблять підживлення калієм та фосфором у період формування плодів, адже витягнути таку кількість великих томатів на невеликому кущі — завдання не з легких. Підв’язка все ж таки бажана, але не до високих шпалер, а до міцного кілка, бо під вагою врожаю стебло може просто лягти на землю. Поливати їх краще під корінь, уникаючи потрапляння вологи на густе листя, щоб не провокувати зайву вологість всередині куща.
Різноманіття сортів: від класики до екзотики
Сортова лінійка гномів налічує десятки варіантів, кожен з яких має свій унікальний характер. Ось кілька фаворитів, які точно варто спробувати:
• Гном Спляча Леді (Sleeping Lady): Справжній хіт для раннього врожаю. Кущ міцний, плоди плоскоокруглі, темно-бордового або шоколадного кольору. Смак солодкий із ледь помітною кислинкою.
• Гном Арктична Троянда (Arctic Rose): Один із найбільш компактних сортів. Попри невеликий зріст, він буквально засипає рожевими, дуже смачними помідорами. Ідеально підходить для холодного літа.
• Гном Дикий Фред (Wild Fred): Великі плоди пурпурового відтінку. Цей сорт цінують за “старий” томатний смак — густий, ароматний і дуже соковитий.
• Гном Золоте Серце (Golden Heart): Яскраві жовто-помаранчеві плоди у формі серця. Вони дуже м’ясисті, майже без насіння, що робить їх ідеальними для салатів.
• Гном Боронія (Boronia): Має великі плоди темно-рожевого кольору. Його аромат вважається одним із найкращих у всій серії — насичений та пряний.
Рецепт: в’ялені томати-гном в олії
Завдяки тому, що багато сортів гномів мають щільну м’якоть і мало соку, вони ідеально підходять для в’ялення. Це найкращий спосіб зберегти смак літа на всю зиму.
Інгредієнти:
• Помідори (найкраще підійдуть м’ясисті сорти типу Боронії чи Золотого Серця).
• Оливкова або соняшникова олія.
• Сушений базилік, орегано, чебрець.
• Кілька зубчиків часнику.
• Сіль та дрібка цукру.
Читайте також: Перець Цицак: вирощування сорту та секрети правильного квашення
Приготування:
1. Помідори нарізаємо скибками (якщо дрібні — половинками). Видаляємо зайвий сік ложкою, якщо плоди занадто соковиті.
2. Викладаємо на деко, застелене пергаментом. Кожну часточку посипаємо сіллю, цукром та сумішшю трав.
3. Ставимо в духовку при температурі 80-100°C на 4-6 годин. Дверцята духовки краще тримати трохи причиненими, щоб виходила волога.
4. Готові помідори мають бути гнучкими, а не пересушеними до стану чіпсів.
5. У чисту банку кладемо нарізаний часник, шар томатів, знову часник і заливаємо гарячою (але не киплячою) олією.
Зберігати таку смакоту можна в холодильнику. Олія після томатів стає неймовірно ароматною — вона ідеально пасує до заправки свіжих салатів або пасти.
